Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять
Десять років збройного протистояння в Афганістані стали чи не найтривалішою війною двадцятого століття. Тоталітарний комуністичний режим вважав цю південну країну територією власних інтересів. Рішення про введення радянських військ до Афганістану було ухвалене 12 грудня 1979 року на засіданні Політбюро ЦК КПРС і оформлено секретною ухвалою ЦК КПРС. Саме тоді, наприкінці 1979 року українські батьки проводжали на строкову службу в Афганістан своїх синів. І протягом ще дев`яти років українські родини здригалися від страшного слова «Афган».
На захід «Афганістан – мій біль, моя пекуча рана», присвячений 27-ї річниці виведення військ з Афганістану, 12 лютого 2016 року зібралася вся шкільна родина Олександрівської ЗШ І-ІІІ ступенів, гості,батьки.
На заході був присутній керівник апарату Олександрійської районної державної адміністрації Лисенко Олександр Васильович. Звертаючись до присутніх, Олександр Васильович розповів учням, що 25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в Демократичну Республіку Афганістан (ДРА). Нове радянське керівництво на чолі з М. Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 р. пішло на поетапне виведення військ. 15 лютого 1989 року останній радянський вояк залишив афганську землю. В Афганістані загинуло в якості радянських військовослужбовців 2572 українці (17,09% всіх втрат). Із 620 тис. радянських військовослужбовців, що пройшли через Афганістан, 160 тис. (24,19% загального числа) складали громадяни України, причому за післявоєнний час (1989–2003 рр.) від хвороб та від наслідків бойових поранень померло в два рази більше українських ветеранів Афганістану, аніж у роки афганської війни (1979–1989 рр.). Крім вище приведеної статистики за весь період війни в Афганістані, загалом, попало в полон або пропали безвісти 417 військовослужбовців, з яких на Батьківщину повернулися 130 чоловік.
Усі учасники зібрання переглянули відео про афганську війну, прослухали поезії та пісні. Пам’ять полеглих Героїв вшанували хвилиною мовчання та запалили свічу пам’яті .
Немає коментарів:
Дописати коментар