Блог заступника директора з виховної роботи Руденко Оксани Миколаївни

26 квітня в Олександрівській ЗШ І-ІІІступенів відбувся вечір-спомин про трагедію Чорнобиля.

У лугах пишається калина, 

Біжить по каменю вода. 

За руку мати молода 

Веде у світ малого сина. 

Щебече, мов пташа, дитина, 

Цвіте і сяє далина, 

Але тривожна і сумна 

Лежить під небом Україна. 

Здається, ніби мирна днина, 

Проте, Чорнобильська біда 

Не проминула без сліда. 

І гіркота пече полинна. 

Передчуття терзають злі; 

Повторювать все важче й важче, 

Що вічно будуть син і мати, 

І будуть люди на землі. 

      Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.
         Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року. О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.